Кодеин Purple Drank Качканар

Мы обычно гуляли по темным улочкам, где варщики отмеряли нам новую порцию наркотиков с прямыми рукавами и завышенными ценами. Закладки всегда были на высоте, позволяли чувствовать себя на вершине мира и представить себя богом на небесах. Но сегодня я решил рискнуть и попробовать марцефаль, этот колумбийский порошок, который обещал удивительные галлюцинации и неповторимые ощущения.

• Мой друг, ничего не подозревая, отправился со мной на этот путь безвозвратной гибели. Мы сделали линию и вдохнули душистый порошок. Голова закружилась, и я начал понимать, что наш путь к безумию только начинается.

А вот и мой друг, со своими ушами, выступающими под страшным углом. Я закрыл глаза и представил себя великим Тайсоном, силою которого никто не может противостоять. Не задумываясь, я откусил его ухо, ощущая на вкус металлический привкус воздуха. Это было так странно и одновременно волнующе, словно я окунулся в мир безумных галлюцинаций и потерялся в нем навсегда.

Мы с другом попали в такой бесконечный водоворот событий, что стали слишком пугаться, но одновременно и рассмеялись над нашей глупостью. Ухо продолжало висеть на кончике зуба, будто оно смеется вместе с нами, высмеивая нашу безрассудность и безумие, от которого нельзя убежать.

Но даже после такого случая, мы не смогли остановиться. Наша жажда наркотического экстази искала новые ощущения, мы погружались в бездну безумия и не могли выбраться оттуда. Нас охватило желание попробовать еще больше новых наркотиков, чтобы понять, насколько далеко можно зайти и не потерять себя окончательно.

1. Мы стали посещать скрытые клубы, где каждый вдыхание попперса открывал новые грани сознания и проникал глубже в бездну подсознания. И каждый раз, когда я закрывал глаза, мне казалось, что я снова Тайсон, выпускающий слабину своего соперника и мчится к победе.

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!